Галлюциногенные грибы Cubensis Курчалой

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Мужики, привет! Залетайте, я вам расскажу историю своей жизни, которая случилась недавно. Такое напишу, что вы просто вздрогнете от удивления, а потом закинете закладки в Google, чтобы проверить каждое слово, что я тут говорю. Без обид, но вы все просто торчать будете от рассказа! Кстати, вы знаете, что такое псилоцибиновые грибы? Ну вы понимаете, это такие штуки, которые меняют твое сознание до такой степени, что кажется, будто ты настоящий супергерой помоек. Знаете, я не сразу стал супергероем. Все началось с фена, тот самый "феник", который дает тебе тот самый кикер, а потом ты просто кайфуешь от жизни. Я был настоящим эфедринщиком, постоянно пребывал в состоянии, когда мир вокруг меня казался слишком мал для моих улетных идей. Однажды, прогуливаясь по улицам нашего скверного города, я наткнулся на парочку парней, которые приваривали кайфа прямо на улице. Я не смог устоять перед искушением и решил попробовать эту штуку. Вот, думаю, будет моя воздушная прогулка, думаю, стану настоящим суперменом. Но оказалось, что прогулка была не совсем воздушной. Я принял большую дозу и попал в другой, ничем не похожий на наш реальный мир, мир. Казалось, я оказался в параллельной вселенной, где мусорки были заклинены и стали источником моей силы. Это было просто тоже мегакруто, мужики! Рядом со мной нашелся другой супергерой помоек, его звали "Брезент". Вместе мы наводили порядок во всем городе, превращая наши унылые улицы в огромную красочную картину. Мы стали настоящими легендами для местных бездомных и мусорных крыс, и никто не мог поверить, что это именно мы, наркоманы-гопники, стали защитниками нашего города. Однажды, когда мы превозмогли последствия наших прежних грехов и спасли соседнюю квартал от разрушения, мы поняли, что наши силы иссякли. Мы рассказали им, что наше новое приключение связано с псилоцибиновыми грибами, и они сразу же помогли нам найти способ восстановить наши суперсилы. Они смешали для нас прямо в туалете лаборатории самую мощную дозу псилоцибиновых грибов, которую только можно вообразить. Так как мы уже были опытными подопытными кроликами, мы смело приняли эту приваренную дозу и почувствовали, как в наших телах проснулась новая сила. Мы снова стали настоящими супергероями помоек, на этот раз еще мощнее и круче. Теперь мы могли улетать над землей, словно настоящие грибы! Нам не нужно было больше прикасаться к земле, чтобы чувствовать свою свободу и мощь. Мы мчались над городом, поднимаясь все выше и выше, и никто не мог нас остановить. Такие моменты были просто адски крутыми, мужики! Мы испытывали такой кайф от своего нового суперспособности, что просто сходили с ума от удовольствия. Нам казалось, что сможем изменить этот мир, сделать его лучше и чище, и никакой наркотика в этом не нужно. Но, конечно, все хорошее когда-то заканчивается. Мы потеряли свои суперсилы, и эти моменты стали всего лишь воспоминанием в нашей памяти. Но мы никогда не забудем, что это были наши закадычные друзья, псилоцибиновые грибы, которые превратили нас в настоящих героев помоек. Теперь, когда история моей жизни подошла к концу, я понимаю, что все, о чем я рассказал вам, может показаться какой-то сумасшедшей историей наркомана. Но, даже если это так, я не жалею ни об одном моменте, который я провел в этом нереальном состоянии. Ведь именно тогда я стал настоящим супергероем помоек, испытал настоящий кайф и воздушную свободу. Так что, мужики, берегите свои грибы, может быть, они тоже окажутся заклиненными и превратят вас в настоящих супергероев!